7 днів - 7 книжок #day7

Маріам Петросян, "Дім, в якому..."

Я вирішила завершити тиждень саме цією трилогією, адже вона дійсно особлива. Навіть не так. Вона Особлива.

Як фанатка містики, фантастики та нетривіальних сюжетів я захопилась цією історією одразу (величезне дякую @alextymchenko, що подарував мені всі три книги на Новий рік).

Сюжет: це історія про Дім. Офіційно – це прихисток для дітей з обмеженими фізичними здібностями; по факту в ньому живуть люди, що бачать більше, ніж ми звикли бачити. Сюжету в звичному для нас розумінні тут немає (соррі). Ви не знайдете тут зав’язки, не відчуєте міць кульмінації й не побачите, як герої вичерпують себе в фіналі.

Але тут є те, що відрізняє трилогію поміж інших – емоції, які ти переживаєш разом з персонажами. Цикл їхнього життя безкінечний – ти не бачиш початку, не бачиш кінця, не ділиш його на періоди.  Вже на середині прочитання відчуваєш, як Сфінкс, Македонський, Табакі, Сліпий та інші стають рідними тобі людьми, що ніби існують десь поруч.

Не раджу починати читати «Дом, в котором…» людям, що люблять чіткість й крапки над «і», бо тут їх не буде. Питань більше ніж відповідей, але в пошуку ключа до кожної таємниці є свій особливий азарт.

Висновок: 9\10 (зняла бал, бо деяких відповідей не знає навіть автор – трохи схоже на недопрацьовані сюжетні деталі). Читається не стабільно, після кожних 40-50 сторінок хочеться відсторонитись від світу й трохи подумати (навантаження на мозок, алілуя, зараз таки можуть писати книжки для думаючих людей).

P.S. Після прочитання дуже раджу пошукати в інеті (окей, гугл) арти до трилогії. Worth it.

Дякую всім, хто читав, особливе дякую тим, хто не залишився байдужим. Я не волшебник, я только учусь, але мені хочеться ділитись з вами тим, що може вас зацікавити.